Ада Байрон - графиня Лавле́йс

          Що спільного у відомого англійського поета Джорджа Гордона Байрона  з програмуванням й чи взагалі поезія має яке-небудь відношення до створення перших обчислювальних машин? Виявляється, що так. Але спершу трішки історії...  

Дата народження:
2012-12-10
Країна:
Великобританія
Місто:
Лондон
Від Байрона до мови програмування
2012-04-23 Автор: 125

Ада Байрон графиня Лавле́йс визнана першою програмісткою у світі.
Серед численних портретів «батьків-засновників» кібернетики та програмування вимальовується неповторний образ тендітної леді, яка щораз приголомшувала увесь цвіт англійської аристократії своєю красою та неосяжною таємничістю... Августа Ада Байрон, графиня Лавлейс, єдина дочка великого поета, запального, романтичного лорда Джорджа Гордона Байрона. Її вишукана хвороблива врода підкорила багато сердець, а наукова еліта Великої Британії називала її не інакше як «діадемою кола».

          Незважаючи на те, що дівчинці з самого дитинства пророкували неабияке майбутнє, напрочуд безхмарним воно не було. Через два місяці після її народження новоспечені молодята Байрони розлучилися, а побачити самого батька крихітці вже не судилося, відтак згодом маленькій Августі суворо заборонятиметься писати власну поезію. Тим краще! Ада серйозно захопилася математикою. Її захоплення підтримували й друзі матері, серед яких був і Чарльз Беббідж, математик, економіст, професор Кембріджського університету й просто непересічна особистість, що в подальшому визначив усе її  майбутнє життя – захопив ідеєю створення «аналітичної машини».  

          Кожному з нас відомо, що з давніх-давен  людство марило про машину, яка б уміла мислити, та, певно, лише в переламному ХІХ столітті цю мрію вдалося перетворити на реальність, адже професору Беббіджу все ж таки вдалося розробити проект цієї «аналітичної машини» - величезного арифмометра з програмним управлінням, арифметичною здатність та пристроєм пам’яті. Вона стала не лише попередницею, але й у багатьох відношеннях праобразом сучасних електронних обчислювальних машин з програмним управлінням. Зрештою, людству знадобиться іще півстоліття на те, аби зрозуміти всю цінність  ідеї Беббіджа, але Ада Августа Лавлейс (таким стало її прізвище після заміжжя) одразу ж оцінила винахід свого доброго друга та разом із ним намагалася довести світові його значущість. Її рукою більш ніж півтора століття тому було написано алгоритми, які до неймовірності нагадують  програми, створені значно пізніше на перших ЕОМ.

          Тандем «Беббідж-Лавлейс» або «Беббідж та його фея» виник 1842 року, коли професор Чарльз попрохав Аду перекласти з французької книгу математика Луїса Менебреа під назвою «Нарис аналітичної машини,  винайденої Ч. Беббіджем». За дев’ять місяців Ада не просто переклала книгу англійською, але й надала безліч коментарів, що (загалом зайняли 52 сторінки!) й зробили графиню знаменитою в математичних колах. Неймовірно, але ця жінка зуміла розгледіти щось значно більше з усього того, що вкладав у свій винахід сам автор: «Суть і призначення машини змінюється від того, яку інформацію ми в неї закладаємо. Машина може писати музику, малювати картини й відкриє для науки такі стежки, про які ми навіть і  не підозрювали».Чим не праобраз справжнього комп’ютера? Згодом, продовживши дослідження, вона напише Беббіджу: «...минулого тижня самостійно склала перелік операцій для обчислення кожного коефіцієнта для кожної змінної, тобто написала програму для обчислення чисел Бернуллі».

          Машина Беббіджа була, безумовно, найпрогресивнішим творінням свого часу. Вона могла здійснювати до 60-ти  додавань на хвилину, а перемножити декілька п’ятизначних чисел  для неї не становило жодної проблеми. Погодьтесь, непросто уявити собі існування такої речі задовго до відміни кріпосного права на Україні. До того ж, написання програм для такої громіздкої залізяки було не легшим завданням. Ні в сера Чарльза, ні в жодного з його трьох (досить розумних) синів, як правило, не вистачало терпіння примусити машину робити серйозні математичні обчислення. Тим не менш, всі вони були великими майстрами в плані написання таких собі «фантастичних» алгоритмів, які й сьогодні викликають схвальне «хм» у професійних програмістів.

          З їхнього благословення, Ада все ж таки взялася за справу, й не безрезультатно. З її коментарів відомо, що саме вона вперше вводить в математичну науку поняття «цикл», «робоча ячейка», «розподільча карта», вперше описує основні принципи алгоритмації, а також розглядає можливості обчислень за допомогою аналітичної машини функцій вигляду: Y= a + bx и Y = A + Bcos(X), описані в її єдиній науковій роботі «Питання програмування для аналітичної машини Беббіджа».

          З цього моменту ім’я Ади Августи Байрон - Кінг, графині Лавлейс, навіки увійшло в історію математики. За свідченнями сучасників, з цього часу могили обох геніїв - батька та дочки - стали місцем паломницва, до того ж, найчастіше приходять вклонитися не величному поетові, а саме кмітливій Августі. Нажаль, за життя Ада так і не побачила обчислювальної машини, для створення якої  встигла зробити так багато, адже перші з них виникли вже після її смерті. Але час не стер пам’яті  про цю дивовижну жінку. Натомість, на її честь названо мову програмування - «Ада».

          Як бачимо, її історія може слугувати  прикладом для багатьох здібних дівчаток, котрі попри те, що  мають хист,  все ще сумніваються чи здатні вони досягти успіху у, здавалося б, чоловічій справі. Життя й шлях Ади Байрон спростовує всі ці примарні сумніви, адже ,як виявилося, можна бути як комп’ютерним генієм, так і чарівною, ніжною жінкою. Тому, ну-мо дівчатка за алгоритми!

ФОТОГАЛЕРЕЯ
ОБГОВОРЕННЯ: